Перша письмова згадка про Шешори належить до 1445 року, хоча поселення існувало й раніше, в епоху кам’яного віку. У 1993 році археологи виявили тут кам’яні знаряддя, вік яких — 10 тис. років.
До Шешорів з Косова 12 км. Можна поїхати автобусом, а можна йти пішки з села Города через гори Криничний і Клива (12 км). Відстань до Івано-Франківська 95 км, Коломиї — 30 км.
Шешори — мальовниче гуцульське село, що розтяглося на кілька кілометрів уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорський Гук — один з найкрасивіших у Карпатах водоспадів з висотою падіння 5 м та площею 0.5 га. Над ним завжди стоїть хмара водяного пилу, гуркіт потрясає скелі.
Над водоспадами розкинулося містечко — літня турбаза «Сріблясті водоспади» та санаторій-профілакторій «Шешори», в якому лікують хвороби серцево-судинної та периферійної нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту та суглобів.
Шешори — традиційний осередок художнього ткацтва. Кожну хату прикрашають рушники, подушки, скатерки, верети, виконані місцевими народними майстрами.
Відомі Шешори і барвистими вишивками, виконаними хрестиком та низзю. В музейній кімнаті у школі можна побачити твори народних умільців цього села.
В 1817 році тут діяв загін опришків під керівництвом Мозорука з Прокурави. В загоні перебували мешканці Шешорів — Ф. Слижук, М. Мельник та інші.
Саме у Шешорах у 1932 році народилася популярна пісня «Гуцулка Ксеня». Написав її студент Роман Савицький, присвятивши тій, що полонила його юне серце, — дочці лісничого Оксані Бурачинській...
В 1936 році жителі села на власні кошти побудували пам’ятник Т. Г. Шевченку.
У Шешорах бували Т. Франко, син І. Франка (1963-1964 рр.); Є. Козак, композитор (1965-1967 рр.); С. Пушик, письменник (1972 р.); І. Боднарчук, педагог, письменник і громадський діяч у діаспорі (1938-1944 рр.) та інші.
У Шешорах живуть славетна авторка тканих рушників, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Г. Василащук та самодіяльна поетеса і композитор О. Василащук.
Пам’ятки природи: урочище Лебедин з однойменним озером на висоті 650 м, площа заповідної території 45 га; тут росте багато лікарських рослин. Красою відзначається урочище Петричіла. За Шешорівським лісництвом закріплено 2682 га лісу.
Заповідне урочище Лебедин (з однойменним озером на висоті 650 м. н.р.м.); урочища Коров’єк, Черлинек, Верхній та Нижній Бруснєк, Петричило, Росохата, Пісковита, Глигул... Та для справжніх поціновувачів, Шешори – це не тільки приголомшлива природа, а й відомий осередок художнього ткацтва та лікування від багатьох хвороб серцево-судинної системи, периферійнох нервової системи, захворювання ШКТ (шлунково-кишкового тракту) та суглобів.
Коментарі