Галицький замок або його ще називають Старостинський, був зведений у 1367 році за часів польського феодалізму. Замок розташований над Дністром поруч з пристанню Галича, за однією з версій, замок збудував волинський воєвода Любарт на місці давньоруської цитаделі, що стояла на цьому місці ще за часів Данила Галицького.
До ХV століття замок був одним з найбільших в Галичині, гарнізон налічував тисячу чоловік. Протягом XVІ-XVІІ століть на замок не раз нападали турки і татари, і лише в 1649 році був узятий військами Б. Хмельницького. Спочатку це була дерев'яна споруда, яка вже у 1658 р. за наказом Галицького старости графа Андрія Потоцького (засновника міста Станіслава) згідно проекту італійського інженера-фортифікатора Ф. Корассіні, була перебудована на кам'яне.
Цитадель площею 1,7 га була трикутної форми і складалася з двох частин, розташованих один над одним. Башти були чотири і п'ятигранні. У замку знаходилися підземні склади амуніції, продовольства, арсенал. Крім цього фортеця була оточена двома лініями оборони. До наших днів добре збереглася так звана Шляхетська вежа і капличка Св. Катерини, яка була частиною оборонної системи.
Зараз замок входить до складу Національного заповідника "Давній Галич". Також планується відкриття експозиції старовинної зброї.
Галицький замок споруджено в середині ХІV ст. Однак його попередника вперше згадують 1114 р. як укріплену цитадель. Археологи вважають, що спочатку це була дерев’яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (ХІІ–ХІV ст.). Про те, хто і коли знищив княжий дерев’яний замок, невідомо. Відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині ХІV ст., після того, як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев’яно-земляного замку Казимирові Великому, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода Любарт у 1350-1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця ХІV до ХV ст. він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад тисячу осіб. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.
Галицький замок 1490 р. штурмувала селянська армія під проводом Мухи, у 1620, 1621 рр. його намагалися здобути татари. Під час визвольної війни українського народу (1648–1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія С. Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Б. Хмельницького.
Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська Ібрагіма Шайтан-Паші взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський, майже без бою віддала замок, який турки пограбували і висадили у повітря частину оборонних стін та веж. Згодом замок відбудували, але через розбудову нового міста-фортеці Станіславова (тепер – Івано-Франківськ) галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення і запустіла. Згідно з розпорядженням губернатора 1767 р. частину вцілілих мурів розібрали, а матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем аж до кінця ХХ ст.
Нині Галицький замок охороняє держава. Згідно з Генеральним планом розвитку Національного заповідника “Давній Галич” на 2001-2015 рр. тут ведуть реставраційні роботи. У проекті реставрації цієї національної пам’ятки передбачено відновити вцілілі мури, південно-західну вежу та каплицю св. Катерини, відтворити оборонну стіну між вежею і каплицею.
Замок увійшов до переліку об'єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.Замок розташовується на замковій горі, куди можна дістатись автомобілем (до пропускного пункту прокладена асфальтована доріжка). Далі, до замку веде стрімка грунтова дорога. Відвідування даного об'єкту особами, що пересуваються на візках, можливе лише за наявності супроводжуючих осіб.
Коментарі