Косів - районний центр в Івано-Франківській області, без жодного перебільшення місто-музей мистецтва гуцулів, по праву заслуговує звання «центру Гуцульщини». Розташований Косів на берегах річки Рибниці.
Сьогоднішній місто-музей мистецтва і побуту гуцулів, крізь століття проніс оригінальний дух і колорит гірського народу, Косів - поселення досить давнє. Виявлені в околицях археологічні знахідки, зокрема кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать про те, що територія сучасного Косова була заселена ще в епоху неоліту та мідного століття.
Перша письмова згадка про Косів міститься у грамоті, якою литовський князь Свидригайло в 1424 році подарував поселення разом з монастирем В. Драгосиновичу.
До наших днів збереглося чимало легенд про походження назви Косова. Згідно з одним з переказів назва походить від слова «кос» (гуцульське назва дрозда). Колись у лісах, що оточують Косів, водилося дуже багато цих співочих птахів. Інша легенда розповідає, як князь Данило Галицький послав свого боярина Косича в гори з наказом зміцнити кордони Галицької землі. Косичі оселився в дикому гірському краю та його ім'ям було названо поселення.
Достовірно відомо, що з XV століття Косів входив до складу Польщі. У 1565 році Снятинський староста Генчінскій засновує тут поселення, що спочатку називався Риков. Тільки після переселення сюди кількох десятків сімей, які побудували замок, поселення було перейменовано в Косів.
Після смерті Генчінского Косів переходить у власність Юрія Язловецького. У податковому реєстрі за 1579 поряд з назвою «Koszow, villa» (Косів, село) з'являється назва «Koszow, oppidum» (Косів, містечко). У документі Косів виступає як приватний містечко, відокремлений від Снятинського старосства, що входить до складу Косівської волості. і як власність сина Юрія Язловецького, Михайла. У складі Речі Посполитої Косів завжди перебував у приватній власності, передаючись у спадок від одного до іншого. Лише в кінці XVIII століття, коли польська влада змінилася австрійської, Косів перейшов у державну власність.
Протягом століть у Косові працювала соляна шахта, що простояла аж до XVIII століття. Згідно з однією з легенд появи Косова сприяли багаті поклади солі.
У кінці XIX століття в Косові було засновано нафтове товариство, але воно скоро розпалося і місто так і залишилося локальним ремісничо-торговим центром.
Сьогодні Косів - найвідоміший центр гуцульського мистецтва, аналогів якому немає не тільки в Україні, а й в усьому світі. Особливою популярністю користується знаменитий Косівський базар, слава про який розійшлася далеко за межі Гуцульщини. Там представлений широкий вибір виробів декоративно-ужиткового мистецтва: керамічний посуд, килими, розшита одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра та багато інших корисних і красивих речей.
Прихильникам екскурсій варто відвідати Косівський музей народного побуту і мистецтва Гуцульщини, де є можливість побачити унікальні високохудожні екземпляри, приватний музей-садибу гуцульського мистецтва роду Корнелюків, музей ім. Олексія Довбуша (с.Космач), музей Івана Франка (с. Криворівня), музей історії та побуту Гуцульщини і Покуття ім. Кобринського, музей писанки в Коломиї та багато інших, які допоможуть краще пізнати культуру Гуцульщини.
Особливою популярністю користується знаменитий Косівський базар, слава про який поширилась далеко за межами Гуцульщини. Це й не дивно, адже там представлені практично всі вироби декоративно-прикладного мистецтва: керамічний посуд, килими, вишитий одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра та багато інших красивих і корисних речей. Базар працює двічі на тиждень-в четвер і суботу вранці. Краще приходити якомога раніше, десь о шостій годині - тоді є можливість застати великий вибір.
Сприятливі кліматичні умови Косова, наявність водних ресурсів (в межах міста протікає невелика і чиста річка Рибниця), а також чудові гірські схили сприяють розвитку туризму в будь-який час року: взимку - гірськолижного (в Косові є три гірськолижних бази), влітку - зеленого.
Коментарі